Постривай, господаре!

Замете скоро в полі щілинки, всі пагорби-хвилі. Чорний крук передбачить як завжди стихію вітрів. Що йому, одинокому? День - у секунді дотлів, скоротивши у просторі світло на тисячні милі... Ледь жеврі́ючі свічі покажуть, де вуличні грані, де господаря видно - шукає сільгосп. інвентар. Постривай! Ще ж зима не відкрила свій бліц-календар, навіть діти не встигли від радощів сісти у сані!