Фари.

Вітер буде обіймати, В губи ніжно цілувати. Ось і тріснула губа, Крапля крові вниз втекла. Непомітно так пропала, Бо в обіймах ти літала. Мрієш далі, хоч - зима, Бачиш те, чого нема. Не коханий цілував - Сніг лапатий налітав. Розбудили тебе фари, Проганяючи примари. Спалах в очі: - Стій, дурна! Скрип коліс: - Не збив... Жива! 10.12.2013 р. © Богдан Кухта