Моя пустеля

Ігра у хованки мене навчає, Знаходить смуги відчаю і губить у снах. Буває розважаюсь чужі жуючи спрагло губи. Всім байжуже. І байдуже до всього. Це гріє мої п'ятки вранці. Встаю з надією, що в когось Лишу брудні відбитки пальців На жовтій серцевині мозку, В молекулі блакитній кисню. Сидіти мирно на підмостку Німого серця - нема хисту! До кого стукати у двері? Кого сьогодні потурбую? В ім'я самотньої пустелі Себе у дзеркалі цілую...