Ти віриш мені, юначе?..

Ти віриш мені, юначе?.. Ти досі ще віриш мені? Слова ж мої більше не значать Нічого. Лише власний гнів. Слова, що не мали звучати, І погляд сліпий, він не грів. Та я не змогла промовчати, Я бавилась значенням слів. І погляд – це лиш перевірка, Наскільки я влучно стріляла. А зараз на серці так гірко… Я бавилась, але не знала, Що стану на місце того́, Хто так колись грався зі мною. Відчуваю себе батогом, Що б’є твою душу до болю. І кожного разу, коли Я від злості заплющую очі, Моє серце у муках горить. Пробач, якщо, звісно, захочеш.