океан глибочіє, темніють його тихі води, / вітри над ним свищуть у небі безмежно вільному. / будую мости, а вони їх безжально розводять. / впуститися вплав чи накритися хвилями пі…
океан
Amster_Dama 1 1Пошук: «життя»
Експозиція- Amster_Dama 1 1
- #art #вірш #поезія / Це сонце літнє, пронизує кожну клітину мого єства, / Робить мене світлим, відкритим і по дитячому чистим, / Воно ніжне, м'яке мов долонька маленька твоя, / І…
- Навкруги щасливі всі, / Посміхаються весь час. / Один ти у цій красі / Виділяєшся повсякчас. / Твої темно-карі очі, / Сповнені туги і суму, / Хочуть плакати щоночі, / Бо гадають з…
- Не існує сонця без проміння. / Не буває зливи без води. / Не росте пшениця без насіння. / Не добути злота без руди. / Не існує плоду без коріння. / Не буває грому без грози. / Не…
- Безмежний світ очима немовляти- / Космічне небо, наче золоте. / Як хочеться радіти і стрибати, / Щомиті відкривати щось нове. / Шалений світ-незримі каруселі, / Кипить робота в Ма…
- Бита свідомість більше не стане колишньою, / Тиха реальність зміниться дикою пусткою. / Все, що стається у світі-з волі Всевишнього, / Люди ж зав'язуюь очі темною хусткою. / Люди…
- Він народився кулі ловити руками. / Що за талант для краю пшеничних полів? / Усміх блукав обвітреними вустами, / Як рвав подорожник після хлоп’ячих боїв. / Знав всі шляхи, тунелі…
- Що ж в кінці отримуємо ми всі? / Навіщо щодня наповнюємо гаманці? / Жаль лишень, що всіх нас чекає одне і теж: / Сльози, нестерпний біль і малий кортеж. / Кожен думає, що він дуже…
- Покривайтеся пилом, спогади, / Я не буду до вас торкатися, / Розчиніться, заморені холодом, / Смерть - це тихо, не варто лякатися. / Не дратуйте мене, мої снóвиди, / По кімнаті не…
- Місто моє, темно-сіре і траурне. / Осінь про тебе постійно нагадує. / В тобі схрестилися всі паралелі / Моїх думок. / І твоїх дуелей. / Місто моє, неозначено назване, / Комусь й н…
- Я втомилася / Осінь спустошує всі резерви моїх легенів / На пальці. / Де крутиться газ вуглекисло-гарячий / І залишає невидимий фізиці слід - / Мою душу. / Варто зазначити: / Вчор…
- Стіни страшніші, ніж холод, / В холоді можна зігрітись. / В стінах залишиться спогад, / В мурі нема де подітись. / Холод – це просто повітря, / Можна сказати – нічого. / В стінах…
- у моїх легенях достатньо для тебе місця / вони ще чисті / занедбані тільки тривогою того що скраю / того що невиспане що знемагає від кави / єдине що в мені спішить, / не встигає…
- Від дощів проливних зіржавіло осіннє листя / Що так немічно й тихо спустилось у твоі долоні / Що так сумно і дико припало на стомлені скроні / Що в повітрі від вітру на думці тобі…
- Треба бути хоч крапельку вільними, / До статичності трохи зрадливими, / Непогано б було непокірними / І до настроїв дещо мінливими. / Захотілося б бути кохан``ми, / Для своїх і чу…
- Втручайся в мої нічні прокляття, / Борися в моїх щоденних війнах. / Знайди свій біль в моїх протистояннях / І може я раптом стану вільна. / Вернись зі своіх амбіційних стартів, /…
- Я знаю трохи більше, ніж нічого. / Я просто прикидаюсь на майбутнє. / Це щоб на простирадлі, без нікого / Згадати й знов забути незабутнє. / Я відсторонюсь майже не думками, / Бо…
- тобою воліє напитися дика проза / нехай. я дозволю ій. ти не моя амброзія / ти - некоректний компас великого воза / зрештою я потяглась по тобі, як корозія / з власних зірок ти що…
- біжи. зачиняй швидше вікна. / кімната втрачає образ справжнього світла. / її світла / і знову рахунки на тисячі / сотні / мільйони / знову простори дикі із запахом суму і втоми /…
- На Сході сьогодні хмарно, місцями смертність. / Може ще ГРАД, тож із дому візьміть обережність. / Антициклон антилюдський зі сходу дреться. / Люди вмирають, а в мертвих немає серц…
- ти - це сплетіння конкретних ілюзій / в тобі закінчення всіх теорій / ти не спішиш оминати калюжі / твої цигарки завжди при тобі / ти не завершуєш сказані фрази / в тобі є альфа н…
- За грошима, за вашими статками / Є обличчя дітей, їх тисячі. / В них у спадку лише по-батькові, / Їхні мами не сплять до півночі. / У дітей долі посмуговані, / І у дні коли труни…
- Я бачила це все не раз, не два, / Коли мої сімнадцять диких років / Летіли між портрети-дзеркала, / Вона робила тихі певні кроки. / В очах її, що втратили вогні, / Іскрився сміх,…
- прокидатись щоранку б із бідним голодним студентом / розділивши останню заварку з ним й зчерствілий хліб / відчувати би гостру нестачу солодкого ранку / й зовсім різну протяжність…
