Коли надвечір зійдуть зорі, / У темряві троянди запашніють, / Коли так тихо в чистім полі / І небо раптом зарясніє. / В одну із цих, таких прекрасних, / Із ароматом осені ночей /…
Пошук: «тепло»
Експозиція- Я говоритиму до вас тишею. / Невідомий / Покинутий. / Забутий. / Смиренний. / Його звали Тур. Останній воїн із славетного роду Малавів. Батько легендарного Деора і Батіса. Охороне…
- Сніг. Завірюха і буря / Не затиха ні на мить. / Віхола холодом курить. / Хуртеча морозна тріщить. / Білі сніжинки як оси / Жалять відкрите лице. / Ох, сніговій і морози! / Скільки…
- Люблю твої руки / За ніжність на кінчиках пальців. / Вони так уміло в мені детонують любов. / Я їхнє тепло відчуваю із різних дистанцій, / А кожен їх дотик, немов насолоди вогонь.…
- "Люди перестають надіятись, коли їхню надію вбивають у них на очах. Коли все йде шкереберть. Коли ти вже не хочеш прокидатися, бо знаєш що сьогодні все буде те саме, як завжди. Кр…
- По мотивам І. Губермана / Нам партія зігріла батареї, / Подарувала світла і води, / А деякі безсовісні євреї / Бурчать і ремствують / (ну зовсім як жиди!). / Оригінал. / Свет парт…
- "Люди перестають надіятись, коли їхню надію вбивають у них на очах. Коли все йде шкереберть. Коли ти вже не хочеш прокидатися, бо знаєш що сьогодні все буде те саме, як завжди. Кр…
- На кончиках пальцев застыла душа: / Она излучает мелодии-вены, / Ложась на рояль чёрно-белым рентгеном / И нежно касаясь его естества. / В глаза твоих полночь разводит мосты, / И…
- Ты жёлтое яблоко в моей белой ладони, / Я знаю, что сладкое и без червячков. / И как я завидую, что ты совершенно, / И так тороплюсь я лизнуть язычком. / О как соблазнителен твой…
Ты - яблоко
Nega 1 1 - Голодна. / Тисячі невідомих людей сьогодні\нині йшли мені на зустріч. Половина з них мене не помічала, інша половина не помічала самих себе. В небо зірвались птахи. Крилами розрив…
- Село потопало в молочній піні ранішнього туману. Жовтобоке сонце всміхалось до Перуна пшеничним світлом, а старезний бог витяг із пазухи люльку з довгим цибухом й смачно затягнувс…
- Ти вела мене за руку, немов раба, котрий благає ковток води із рук Ісуса. Мовчала. Ковтала мої пальці своєю долонею й тягла вперед крізь чорний коридор, наповнений ароматами шафра…
- 2 / Морітурі згорало в рожевих променях ранку, розсипалось попелом роси на безлюдних вулицях омитих холодним дощем. Криваве сонце пошматоване золотими кістками зір виставляло голі…
- Щось давно не писав нічого. Я ж не можу так жити, я мушу писати - я ручка. / Я тішуся, що в мене є небо над головою. І жаль тих людей, котрі піднімають свою голову, а там - стеля.…
- Інколи дощ бере мене за руку і я йду поряд із ним, нічого не питаючи. Його рука то гаряча і суха, як пустеля з «Маленького Принца», то холодна і вогка, якою і має бути… Але я трим…
ДОЩ
Yegorush_Ka 3 2 - сніжинки падають на стелю. / зима прийшла в мої сади, / повісивши на мою шию, / петлю - / з торішньої краси, / із спогадів та хризантем. / під спів вітрів та завірюх / з останнім…
- Я пустоту заповнюю тобою, / Твоєю ніжністю, увагою, любов'ю. / Тобі ж дарую свою волю, / Я віддаю тобі тепло все своє. / Тебе у снах щоночі бачу, / Єдиний страх - те, що тебе я вт…
- Я світла промінь. / Я живу без волі. / Я істина і біль. / Міняю ваші долі. / Я містика життя, / Поетів проза. / І ти - це також я. / Я не загроза. / Я безкінечний знак, / Одразу й…
- Присвячується: / " Будь добра, не відкривайся мені. Я не хочу знати з твоїх уст твоє минуле. Я не потребую слів, я не хочу знати де ти була вчора чи позаторік. Я знаю, що ти більш…
- Вузькі вулиці в’ються як вінок, кожен день / залишаючи після себе спогади випадкових прохожих.Дощ заб’є каплі у асфальт по яких ти пройдеш і не помітиш, / що небо стало сірим, том…
- Сьогодні, на вулиці доволі прохолодно / В навушниках у мене "nightwish" не знаю чи модно. / Я їду в "тридцять другій" автобусній маршрутці / На котру я чекав хвилинку на зупинці /…
- Скільки ще буде це тривати? Скільки це все буде ще повторюватись? / На такі важкі поставлені мною собі запитання, я завжди знаходив легкі молоді відповіді. Старів я але не відпові…
- Серед різнокольорового вихору моїх суконь, тих що приємно торкаються шкіри прохолодним фальшивим шовком, сиділа зіщулена гордість. Розум, нап*яливши щось з того барвистого шмаття…
- Приголубила.....і.....пригубила... / У тобі розчинявся.....вином... / І безоднею повнилось дно... / Пурпурові несли мене крила... / Ти вустами по спраглому тілу - / Поклітинно спи…
