вчора / вранці / мені приснилось / твоє волосся / його огортав вітер / а сонце гралося з ним / сліпучими відблисками / у яких я впізнавав / наші подорожі / вони були наповнені щас…
Пошук: «волосся»
Експозиція- Ти жила лише у моїх снах. Лише там ми кохалися, лише там я був щасливий, бо там була ти. Згодом настав ранок, будильник все зруйнував, дзвоном він зруйнував мою мрію. / Проходили…
- Знаєш, іноді хочеться опустити руки. Прийняти поразку. Здатися в полон. Де вже амораль та лінь бере мене на абордаж. Коли немає надії. Хочеться вити на місяць, рвати на собі волос…
- Вихідні пролетіли швидко. Понеділок. Мій любий офісний планктон тихо ненавидить мене за своїми комп’ютерами, до шефа прийшов новий замісник і вони щось обговорювали в кабінеті, а…
- Мені потрібна жінка – жінка до кінчиків пальців та коренів волосся, жінка до червоного лаку на нігтях й фруктового "Тік-таку", до дивного тату внизу живота й топових італійських ж…
- На задньому дворі спалюють мотлох з горища – ящик за ящиком, навіть не розкривши. Клуби диму піднімаються над ватрою, сягаючи ген-ген неба. Їдкий запах заганяє в будинок. / Горить…
- Вогнища поглинали місто,як удав жертву. Неймовірні будинки,складені з велетенських брил,перетворились на звичайнісінькі руїни. Колись,дивовижні механізми,збудовані кращими майстра…
- На нашій планеті існують такі жінки, / що ніби прилетіли з космосу, / Їхня шкіра не мов сяйво місяця, / А голос зі слів створює цілі сузір'я. / Вони елегантні, стрункі, / у них як…
- Дощ. Знову дощ. Постійно дощ. Ані натяку на не-зимно. / Забагато «не» й жодних стверджень погідливих (???) чи пак згідних «так». Тридцять сім прочитаних сторінок й лише дванадцять…
- Літній незвично легесенький вітер / Розвіював сиве коротке волосся. / Здалося, що він їй вже сльози всі витер, / Хоч знав, як нелегко весь час їй жилося. / Вона мала все: роботу,…
- Батьки їй дали святе ім´я: боже ім´я для Божої дитини – Серафима. Вони довго не могли мати дітей - більше десятка років спроб та суцільні невдачі…. Й тільки коли впали у відчай, Г…
- писати про осінь насправді дуже попсово / та фіґ із цим ти щось поробиш / як холод у місто довгі пальці просова / коли у собі всі печалі куйовдиш / в час, коли всі нещасно кохають…
- Сонячне світло засліплює мої очі – я примружуюсь. Віє прохолодою. Ще кілька годин спека не даватиме про себе знати. / Восьма ранку… Усі інші діти мабуть іще сплять. Мої ноги звиса…
- Блакитне світло заходу сонця змінюється темрявою… / В квартирі не має нічого, окрім музики, яка заповнює собою її єство… / Сьогодні – день зустрічі. Зустрічі з тим, кого вона так…
- Біла леді, наче птах з’явилась в моєму світові, з'явилась щоб зникнути. / Дивні відчуття, солодкі і далекі, сплітаються в дивну п’єсу, оперу «Лебедине озеро». Чому саме в цю оперу…
- Грім розрізав передвечірню тишу. По небу потяглися довгі спалахи блискавки,котрі перетворювали кожну тінь в зловісного привида. Місто поволі втрачало барви,ховаючись під покрівлею…
- Осінь , як зазвичай , сіра і гидка. Вулиці цього міста давно спорожніли... Адже вже далеко за північ. Подекуди світять ліхтарі , і лише по головній площі йшла чиясь тінь.Округа по…
- Дорога мов змія, повзла через хвойний ліс, який простягався на сотні миль. Стомлене сонце ховалося за верхівки дерев, лиш поодинокі промені світла пробивались через густу хвою й п…
- Щербатий місяць холодними вустами цілував чорні мов, смола вуста ночі, пестив срібними пальцями збуджену наготу тіла. Сін колихав Гекату на легких хмарах, зітканих з любові і печа…
- Все піде та пам'ять залишиться, / бо вона безкінечна.Вона в'їлась / своїми болючими спогадами, / а я не вмію забувати людей / та й, мабуть ніколи і не навчуся, / хоч ви ріжте,хоть…
- Вітер зробив / сильний безлад / на голові, / розтріпав волосся, / що тепер лізе в очі, / очі прикривають / окуляри,по сьогодні / палюче сонце, в голові / і без вітру ще / більший…
- Завари мені духмяного чаю, / мій любий, татко! / посади мене / на своє коліно, / як в дитинстві / маленькою обійми / й пригорни до серця міцно, / я жалкую,але / час не спинить / і…
- Я спокійна… Якось важко залишати ті речі, які так глибоко в’їлись в мою сполохану свідомість. На канапі мирно покоїться моя старенька гітара. Я мовчки набираю холодної води в скля…
- Заплакана жінка з сумними очима / Благає пощади у свого Христа. / І дивиться в небо очима дитини, / Очима дитини, якої нема. / Коси її розвівались на вітрі, / І пам'ять зраджує її…
