Іноді роздуми розбивають наші сподівання і надії. Чим довше ти наважуєшся, тим менше шансів на успіх. Це як на полі бою, коли стоїш обличчям до свого ворога. Поки цілишся, роздуму…
Пошук: «обличчя»
Експозиція- Бетонні блоки приховують від тебе дорогу, яка самотньо лягла спати посеред поля. Навкруги лиш тиша, розбавлена шумом вітру. Збирається на дощ, та хмари ще повністю не закутали неб…
- Вихідні пролетіли швидко. Понеділок. Мій любий офісний планктон тихо ненавидить мене за своїми комп’ютерами, до шефа прийшов новий замісник і вони щось обговорювали в кабінеті, а…
- Мені потрібна жінка – жінка до кінчиків пальців та коренів волосся, жінка до червоного лаку на нігтях й фруктового "Тік-таку", до дивного тату внизу живота й топових італійських ж…
- Вогнища поглинали місто,як удав жертву. Неймовірні будинки,складені з велетенських брил,перетворились на звичайнісінькі руїни. Колись,дивовижні механізми,збудовані кращими майстра…
- Я люблю понеділок. Люблю, тому що можу підкреслити свою зверхність над цими заспаними, неопохмелівшимим, блідими людьми. Я можу не спати добу, і цього не помітить ніхто, навіть, я…
- Я оптиміст - я матюкаюсь. Я оптиміст, я вмію капати на нерви і смажити картоплю із золотистою скоринкою. Я ніколи не закриваю двері на замок, я радий будь-кому. Навіть маньяку - м…
- Візьміть в руки прапорець, / Клаптик жовто-синій, / Бо вривається терпець / Нашій Україні! / Ми живем на грані зриву, / Ні взяти, ні дати, / Бо при владі всі брехливі / Пани депут…
- Я як журналіст-романтик-сатирик, я як поет-наблюдатєль-спостерігач-комік, я як турист-людина змушений це написати, бо я творча натура: / Вчора, ідучи однією з вулиць міста Винник,…
- Вона стояла у вогні / й дивилась в небо у задумі, / а руки простягала на захід і на схід; / і ніби я впізнав Її, / Вона пускала в мене струмінь / Й я зрозумів – то Світло-від-Піть…
- Сьогодні до берега причалив човен. Ще перед сходом сонця, майже вночі, але хтось в місті вже не спав, а комусь поки й не лягалося. Його побачили городяни. Старим та майже цілком п…
Вірш
Yaro_Mantyka 6 1 - ...Двоє шановних перехожих з розумними обличчями розмовляли про вічне: / - Ви знаєте як важко іноді бути інтелігентним голубом з вельмишановними круками. - сказав один, при цьому…
- Ще зранку її місто переливалося сонячними барвами, а вже пообіді небо почали полонити темно-сірі низькі хмари. Замжичив дрібний і надокучливий дощ. Ліка зітхнула і відклала вбік к…
- Не люблю коли мій невеселий, / На смутне дивитися обличчя, / Розуміти, що десь у глибинах, / У душі його щось попелиться… / Бачу я далекі щирі очі, / Розумію, щось у них роїться,…
- У темній кімнаті нам часу не хватить / Поля простирадла і гори твої / Ніколи не думав що так люблю мандрувати / Ось сонце здійметься і прогонить нас геть / У час революцій, не зна…
- Все було не так як завжди. Щось вклинювалось в загальну картину спокою. Щось було не так як завжди і я ніяк не міг зрозуміти що саме. Вам знайоме таке неприємне і водночас дивовиж…
- Хвостаті мчали без зупинки з великою швидкістю, переплигуючи з одного кам’яного виступу на інший. Ні що не могло їх зупини, адже вони володарі цих земель, цієї темряви. З групи ро…
- Хвостаті мчали без зупинки з великою швидкістю, переплигуючи з одного кам’яного виступу на інший. Ні що не могло їх зупини, адже вони володарі цих земель, цієї темряви. З групи ро…
- Осінь , як зазвичай , сіра і гидка. Вулиці цього міста давно спорожніли... Адже вже далеко за північ. Подекуди світять ліхтарі , і лише по головній площі йшла чиясь тінь.Округа по…
- Мартін довго дивився у вікно. За вікном тропічний ліс. Він такий гарний і зелений ... Вже рік він не був на вулиці , і всі друзі про нього забули . Мама каже , що він хворий , а в…
- Вибір Біль… Біль змусив його прийти до тями. Перед очима була тільки пітьма. Страшено боліла права нога. Він спробував нею повурушити, але різкий біль змусив припинити ці спроби……
- Новонароджений ранок з’явився з лона ночі, запаливши на небесній гладі рум’яне сонце. Світло розливалося по заквітчаному цвинтарі Вітряного. Поодинокі дерева, мов сторожі натужно…
- З темряви народилось світло. / Сонце кольору вохри, здіймалось небесним палацом, кидаючи рідке золото на зелену стіну лісу. Південний вітер колихав старі віти дерев, цілуючи ніжне…
- твої бароковї вуса / нагадували вечори у квартирі / в центрі львова / де ми завжди збирались по четвергах / п*ючи пиво розважали подорожами берроуза / і мріяли що колись таке стан…
