Чужа
Не стіни давлять скроні, а думки.
Тягнулася до сонця, наче мальва,
Та все мені ставалось навпаки.
Я хочу жити в злагоді і мирі,
Боротися за чесність і добро.
Та зараз краще полетіти в вирій,
Бо там я - хтось, а тут - зеро́.
Тут легше промовчати і зітліти,
Тут треба пригнобити своє "я".
А там доступна опція - радіти,
Там час найбільше схожий на життя.
Я слухаю постійно лепет злості,
Любов давно покинула ці стіни.
Чужа поміж своїми, я тут гостя,
Я змучилась стояти на колінах.
Тож згадуйте мене лише по фото
І ще тоді, коли дзвенить мобільний.
На відстані з'являється турбота,
На волі я нарешті стану вільна.
Amster_Dama
7
3
18
Поезія | Версія для читання 18 жов 2014 о 06:44
Allochka
Критика
Справді, нас час від часу переслідують такі відчуття. Ми почуваємось чужими у звичному світі. Причин цього може бути багато, вони різні, але їх наслідок один.
Подібні роботи
