Ходять люди звичайні, прості пересічні,
З думками такими вже до неможливого ницими,
А з словами чистими як сніг у січні.
І коли у потоці цих спільних немічних,
Зблисне іскра, спалахне сіркою,
І старається змінити цей перелічень,
То його гасять щоб врятуватися тільки
Від змін у житті своєму. І готові сліпо,
Стояти за своє бо як божевільних більше.
То світла думка що є правильна ніби
Робить того божевільним, хто думає інше.
© Ігор Кордис.
03.09.2014
Verlen
1
0
18
Поезія | Версія для читання 14 лис 2014 о 06:06
Подібні роботи
