Wiersz

Із зачерствілими душами і милосердними лицями, Ходять люди звичайні, прості пересічні, З думками такими вже до неможливого ницими, А з словами чистими як сніг у січні. І коли у потоці цих спільних немічних, Зблисне іскра, спалахне сіркою, І старається змінити цей перелічень, То його гасять щоб врятуватися тільки Від змін у житті своєму. І готові сліпо, Стояти за своє бо як божевільних більше. То світла думка що є правильна ніби Робить того божевільним, хто думає інше. © Ігор Кордис. 03.09.2014