Нанизався дощ на дроти як намисто,
Вплівся туман у дерева як простинь,
Місяць із ночі небо ще чистить,
Зорі збирає і вулиці росить.

Бються в конвульсіях артерії вулиць,
Люди спішать у своє минуле,
Дерева будинки листями тулять,
Щоби про них ще не забули.

Вона серед всіх, пє чай може каву,
Слухає музику, читає романи,
Вітер стукає в шибку ласкаво,
Час не лікує її, і навіть всі рани.

Нанизався дощ на дроти як намисто,
Осінь туманів, розвішала, простинь,
Дощ від листя дерева вже чистить,
Зорі змиває і вулиці росить.

© Ігор Кордис
23.10.2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 14 лис 2014 о 06:10
Трішки збивається ритміка, але барвиста образність це компенсовує. " Нанизався дощ на дроти як намисто... Вплівся туман у дерева як простинь..." - дуже гарні образи.
28 гру 2015 о 23:01
Uliana, Ага, є таке, мені лінь трохи посидіти покоригувати його))
29 гру 2015 о 05:02
Allochka Критика
Чарівно й правдиво, а також високохудожньо змальовано осінь. Передано осінній настрій ЛГ. Відчувається мотив повернення у недалеке минуле, мабуть, у літо, хоча й осінь теж по-своєму прекрасна.
30 вер 2016 о 18:45
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024