Poem

Нанизався дощ на дроти як намисто, Вплівся туман у дерева як простинь, Місяць із ночі небо ще чистить, Зорі збирає і вулиці росить. Бються в конвульсіях артерії вулиць, Люди спішать у своє минуле, Дерева будинки листями тулять, Щоби про них ще не забули. Вона серед всіх, пє чай може каву, Слухає музику, читає романи, Вітер стукає в шибку ласкаво, Час не лікує її, і навіть всі рани. Нанизався дощ на дроти як намисто, Осінь туманів, розвішала, простинь, Дощ від листя дерева вже чистить, Зорі змиває і вулиці росить. © Ігор Кордис 23.10.2014