Осіння музика
Осіння амбра ніжністю п'янить.
Віолончель в кімнаті тохо грає,
А листопад вже землю огортає.
Чому віолончель так сумно грає?
Чом струни жалю так в душі бринять?
Чому розпачливо вона ридає,
А з серця стогін в небо поринає?...
Не спинеш ти її. Як музика небесна,
Її мелодії звучать в природі як свої.
Зринають до небес, мов птах чудесний,
Ясним потоком ллються до землі.
І сповивають землю тугою, журбою,
Вселенський смуток у собі несуть.
Та осінь не зворушена красою -
Усе живе вкриває сивиною.
Багряне листя вже давно опало...
Земля примерзла спить, одпочива...
Віолончель мелодію ще грать не перестала.
І смуток не пройшов. Ще не пора...
Україна, Вінниця, 2005
Similar works
