БЕЗСМЕРТЯ - В РИМАХ

Поете, стій, вернись назад на землю,
Бо пера крил твоїх потрібні смертним.
У віршах, друже мій, твоє безсмертя.
Не зорана рілля, в чеканнях зерна...

Тримайся, брате мій, триматись мусиш,
Ця рана - не твоя остання рима:
Свинцева квітка-мак від антимузи
На аркуш крил пролила кров-чорнила.

Не думай про кінець, не смій, не треба!
Не епілог, - епіграф пілігрима
Останні подих й погляд твій у небо...
Безсмертя залишив Поет у римах.

debrian

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 30 лис 2014 о 04:42

мітки: поет, вірш, поезія, безсмертя

Allochka Критика

Дуже промовистою, навіть блискавичною є ідея Вашого вірша - безсмертя поета в його римах, тобто у віршах. Звісно, поет не вічний, зате його високомистецькі твори здатні пережити віки і не втратити свого звучання. Ви порушили тему митця і мистецтва, поета і поезії, до якої звертається не так багато авторів, адже її не просто висвітлити, нелегко передати й донести до читача її суть. У Вас це вдалося. До речі, одна із художніх особливостей Ваших творів - використання прикладок для підкреслення образів

24 гру 2015 о 19:12

debrian

Allochka, Дякую, Алло! Як бальзам на душу Ваші теплі слова. Дуже майстерноий у Вас підхід до детального аналізу твору із відчуттям тонкої межі між рядків. Щиро вдячний!

25 гру 2015 о 13:51

lilia888

Привіт!

Рада зустріти тебе і на цьому сайті. Вірш чудовий, бере за душу. І справді, поет пише кров"ю серця, і воно завжди, як відкрита рана. Але які ж гарні маки-слова виростають із неї!))