Ти руками ховаєш рану
на грудях юних.
І поблідлими від смерті губами
ти тихо шепочеш
отче.
Кров твоя у землю сиру стікала
Збираючись наче
в священнім Граалі.
Ти снився сьогодні мамі.
А тіло твоє
заростало травами.
І куля в тканинах між ребрами,
Билась у такт
з серцем.
Прометею, будемо відвертими.
Ти героєм став
посмертно.
© Ігор Кордис
28/11/2014
Подібні роботи
