Poesia

Ангеле, Прометею, кирпатий хлопче, Ти руками ховаєш рану на грудях юних. І поблідлими від смерті губами ти тихо шепочеш отче. Кров твоя у землю сиру стікала Збираючись наче в священнім Граалі. Ти снився сьогодні мамі. А тіло твоє заростало травами. І куля в тканинах між ребрами, Билась у такт з серцем. Прометею, будемо відвертими. Ти героєм став посмертно. © Ігор Кордис 28/11/2014