Сповідь душі

Я десь пішла, уже мене немає,
Спустилась тихо осінь на плече,
Вітри безжальні мчаться рідним краєм,
І тихий сум за душу аж пече.

Чи хтось іще забуде, чи згадає,
Чи промінь сонячний ще розум осяйне́,
А серце спалене уже не пам'ятає,
Чи хтось іще у вічність загляне́.

За мною ще вчорашні радості палають,
Димляться сріблом-злотом спалені мости,
Мої творіння у глибин віків не пам'ятають,
За це, нещасна доленько, мені прости.

Мої горіння і творіння - чи вернуться,
Душа очиститься від скверни й суєти,
Хай осквернителі душі перевернуться
У вовкулаків, що блукають без мети.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 гру 2014 о 16:20
мітки: життя
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024