писатимемо їх самі або вкрадемо у когось.
Віднині блукатимемо серед міських заметів,
ранкових відлиг і зимовий подих
зведе нас зранку на чай чи каву,
відчутно палитиме наші ребра
і я забуду посмішку лукаву,
що бачила не раз, наче потребу.
Слухала дуже спокійні мантри,
підливала постійно твої квіти.
Поки ти їздив у мандри,
писала тобі вірші, щоби вбити.
мітки: вірш
Подібні роботи