Ода Космосу. Розділ 4
Я торкнувся холодного скла. Чи було воно реальним? А що, коли усе це – лише роз’ятрена думка чиєїсь фантазії? Ситуація була жахливою. Ми не могли обминути білу пляму. Ухилятись було занадто пізно, а скидати швидкість – неможливо, адже опісля ми б не змогли знову набрати достатньої, щоб досягнути мети.
Тому ми чекали. Просто линули назустріч невідомому. Біла пляма наближалась. Вона хотіла ковтнути нас. Роззявлений рот космосу. Та що ж воно таке насправді? Врешті, коли наш немічний кораблик вже впритул наблизився до плями, Карл все ж зміг визначити дещо. Рухаючись до нашої компанії, він почав голосно хрускотіти шиєю. Провівши цей, невідомо чому дратуючий мене ритуал, Карл промовив:
- Ну, це, тойво-от, я трішки визначив природу тіла, в яке ми зараз вскочимо. Ну,загалом, це ніякий не портал і не пустота. Я зрозумів що то є зібрання дрібних часточок, котрих щось змусило триматись купою.
Переплівши пальці, Йоганн задумливо спитав:
- Та що ж за сила змушує ці частинки триматись разом?
- Я теж думав над цим. І в мене є здогадка. Це темна матерія.
По моєму тілу пробігли мурашки. Темна матерія. Найзагадковіша річ у всьому Всесвіті. Багацько вчених називали її панацеєю від усіх бід. Звісно більшість з них були голослівними довгоголовими жирафами, котрі лише авторитетно складали казочки, заявляючи, що це чиста правда. Проте та крупинка праць, котрі базувались на справжніх дослідженнях космосу дійсно змушували здригаючись уявляти чого могла б досягнути людина, маючи таку енергію під рукою. Майже безмежні енергоресурси, відновлення екології, надання можливості Землі зализати рани, подорожі в просторі у будь-яку точку за лічені секунди…
Ной раптово здригнувся та підскочив, наче тільки но прокинувся. Його голос був напрочуд знервований:
- Це лише припущення. До того ж у нас є і серйозніша проблема. Що це за часточки , Карл? Тобі вдалось з’ясувати це?
- Нажаль швидкість є надто великою, щоб я це зробив. Та в мене теж є кілька припущення. Я допускаю, що це могли б бути шматки чистого цезію, або ж залишкові матеріали від будівництва нашої галактики. Я зможу визначити це…
На мить запала мовчанка. Грубий голос Ноя вкотре порушив її:
- Коли ж , Карле, коли?
- Коли ми зіткнемось з об’єктом.
Чекати зоставалось недовго. Проте неймовірно незручно. Усі застигли, наче застиглий віск після метаморфози. Здавалось, що час всередині корабля зупинився. Ніяк не зрозумію чому, та мені захотілось плакати. Тому, порушивши застиглу картину, я швидким кроком покинув кімнату. Саме в цей момент біла пляма ковтнула нас.
Попередній розділ - http://juramax.com/work.php?id=11183
Подібні роботи
