збІгаєшся, хлопче

ЗбІгаєшся, хлопче, май трохи стриму.
Пильнуй себе хоч трохи, бережи.
Подумай про близьких і родину.
Згадай того, хто тобою дорожить.

- Співчуваю, хто мнов хоч трохи дорожить.
Себе не можу і не хочу цінувати.
Печуть зсередини порожні жили.
Поламано мости, відтято пуповину і канати.

Усі зрікаються. Всі гнівно шлють прокльони,
з ненависті плюють в обличчя.
Іди від всіх. Втікай високо в гори
до скель камінних, що голосно так кличуть.

Там ти не заважатимеш нікому.
Лиш там не завдаси нікому шкоди.
Єдну до тебе стежку невідому
най скриє листям, змиють дощів води

І в келії свої холодній та безбарвній
самотній на покуту все поклавши
відчуєш те, що є насправді.
Знайдуть тебе серця там справжні.

ЗвільнЯть з каміння і покажуть небо.
В лісах поміж дерев не сам.
Нема там тих, кому так треба,
щоб ти здимів зі світу. Щоб пропав.
02.ХІ.2014

Чернівці
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 лют 2015 о 17:08
Allochka Критика
Похвально, що автор закликає читача звернути увагу на себе самого, робить акцент на самоцінності особистості. Хоча форма твору строката, зміст сприймається добре.
06 гру 2016 о 22:35
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024