Вона згора, немов старі дерева,
Любов ж тривка, її роками не зломити,
І не розіб'ється, як чарка кришталева.
Бо пристрасть полум'я яке з'їдає,
Воно лиш спалах з поночі і все,
Любов з роками тільки стане раєм,
І серця два у вічність віднесе.
Любов палаючи освітлює дорогу,
А в пристрасті на згарищі лиш дим,
Любов два серця опечатує на довго,
І пише вірші із чуттєвих рим.
Й ніхто, й ніколи не зламає цю печать,
Любов не просто мить у змаху вії,
Я лиш скажу, хай пристрасті мовчать,
Коли кохання мовлять буревії.
© Ігор Кордис
21.03.2015
Подібні роботи
