Люди-дерева
В землі вкоренілі страхи.
Щастя у вітах -
синицями і горобцями.
Мріями їхніми є -
перелітні птахи.
Листям на землю
листи відправляють серцями.
В кожному з них є своя,
мов сопілка, душа.
Пісня лунка, щебетлива
кудись відлетівши,
тишу в деревах лишає.
Здається мовчать?..
Ні, все шепочуться з вітром
за спинами в інших.
12.03.2015
debrian
0
1
18
Поезія | Версія для читання 12 тра 2015 о 18:08
Анонім
Критика
Ви дуже правдиво змалювали сутність людини. Справді, у кожного із нас є страхи, прагнення щастя, мрії, душа... І людина, так як і дерева, сходять із життєвого олімпу, залишаючи після себе тільки мовчазну тишу, безмовність. Тільки все не шепочуться з вітром душі тих, яких уже немає.
Анонім, Дякую! Радий, що вам припав до смку цей вірш. Він і для мене самого є одним із улюблених)) Справді, все перелічене Вами, я намагався показати в цьому творі. Спасибі ВЕЛИКЕ!
1
Подібні роботи
