Про прощання

Напевно,кожному із нас доводилось прощатись. З дорогою серцю людиною,з річчю,з спогадами... Ми прощаємось кожного дня,кожної миті.
З ким-небудь
З чим-небудь.
З ким разом виросли. З ким подружились. З ким раділи,сумували,переживали,з ким досягали злетів перемоги і падінь поразки.
І цього,на жаль(чи на щастя), частіш за все не повернути. Не доля обирає людину,а людина долю. Але є такі речі,яких не повернути.
Дорогі нам спогади про людину,подію,завжди залишатимуться в серці. І вона знову оживе у спогадах,навіть якщо людину не повернути.
Дуже легко все зруйнувати і важко побудувати. Важко відбудувати спалені мости. Титанічно важко відновити руїну...
І тоді доводиться прощатись,адже час не повернеш. Лишається кілька слів:пробач,прощай,дуже шкода...
Травень 2015
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 тра 2015 о 23:38
мітки: життя, нарис
Allochka Критика
Справді, відновити руїну дуже важко, а якщо йдеться про руїну в людській душі - то узагалі неможливо. І тоді залишається тільки жаль, що наскрізь пронизує людську душу.
14 кві 2016 о 17:44
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024