Матерям,чиї сини на війні
І стежина в'ється просто від порогу.
Син піде далеко,з шляху не зіб'ється
Може,переможе,може не вернеться....
Матінко-голубко,лишенько з тобою
Дітей твоїх від тебе забрано війною.
Забрали на схід,на гарматне м'ясо
Хай же катам нашим та не буде ласо.
Черешня твоя всохне на городі,
Опустить голову й соняшник у згоді,
Загра трембіта сумно над горою:
Народ сумує разом із тобою.
12.10.14 Львів
Julia
3
0
18
Поезія | Версія для читання 13 тра 2015 о 23:47
Подібні роботи
