Над прірвою
Десь чути п'янќі пахощі конвалій,
В душі моїй лунає істина одна:
Моє життя, мов територія баталій.
Артерія життя над прірвою лягла,
Колючим терням заросли стежини,
Нелегкою дорогою я йшла,
Аби відстояти звання людини.
За вікном догоряє полум'я весни,
Повсюди чутно аромат магнолій,
Приходять навіть в кольорові сни
Безмовні дні життя мого агоній.
27.05.2015
Allochka
6
0
18
Поезія | Версія для читання 27 тра 2015 о 20:44
Подібні роботи
