Над прірвою

Надворі вже зріла й чудова весна, Десь чути п'янќі пахощі конвалій, В душі моїй лунає істина одна: Моє життя, мов територія баталій. Артерія життя над прірвою лягла, Колючим терням заросли стежини, Нелегкою дорогою я йшла, Аби відстояти звання людини. За вікном догоряє полум'я весни, Повсюди чутно аромат магнолій, Приходять навіть в кольорові сни Безмовні дні життя мого агоній.