Львів
Хвостом вплітав в твоє волосся листя.
А ти ступить боялася вночі,
Щоб розтоптати в ньому дива вічність.
Той звір сидів у тебе на плечі,
Їв яблуко осінньо–жовте. Ти ж бо
Комусь всміхалась, наче уві сні,
І так хотіла більше не рости вже.
Той звір сидів у тебе на плечі,
І місяць виглядав з–поза дерев.
А ти ховалась в гриву і, йдучи,
Несла свій світ... І посміхався Лев...
2001 р.
Подібні роботи