Твої дурні думки і почуття
Врізались в серце‚ як німа безвихідь‚
І потайки сурмили у ріжок‚
Із глибини душі шукавши вихід‚
Твої дурні думки і почуття.
Ти блазнювала перед вибитим вікном‚
Кидала погляд на затоптану дорогу
І в небо. Наче манії синдром
У тебе холод у душі. Й не маєш змоги
У вічності просити каяття.
Сидить на шиї клята звичаєвість‚
Й хропе на ліжку в сні байдужий хтось.
А зорі падають, розвіюють миттєвість...
І це – безладдя у твоїй душі. І щось
Шкребеться в серці й хоче забуття.
Безстидні, у безсонні три доби,
Твої небесно–сині оченята.
А зорі падають‚ вмираючи вві сні.
Й в польоті до землі‚ як журавлята‚
Твої дурні думки і почуття.
16.11.1999 року
Подібні роботи
