Мрії

В житті усе вирішує життя.
Казково сяють зорі серед ночі.
Дивлюсь на них і не ховаю очі,
Бо не сховаєш, навіть як захочеш,
Таємні мрії, думи, почуття.

Ніхто не зрозуміє мОїх дум,
Бо я їх сам ніяк не зрозумію.
Все менше знаю, мало що умію,
А в безнадії думаю і мрію,
Що мо колись і просвітліша ум.

А як не просвітліша, то й не треба
Чекати дива -- дум не обійдеш,
І не сховаєш в тисячі одеж.
А Вічний Розум -- він не має меж,
І вічне є над нами синє небо.

ullad1

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 03 сер 2015 о 15:20

мітки: лірика, вірш, поезія, мрія

Allochka Критика

У поетичній канві вимальовується щонайменше три умовиводи: 1)мрії не заховаєш, адже це унеможливить їх втілення;
2)ніхто нас не зрозуміє, якщо ми самі себе не розуміємо, тому треба пізнавати перш за все самого себе;
3) розум - це безмежна вічність, межі якої ніколи не будуть освоєні повністю.

26 кві 2016 о 17:20