Відпусти…

Не тримай мене,
Відпусти!
У мені розчинилась осінь -
З божевільно рудим волоссям!
Не стрічав я такої досі...
Відпусти мене
І, прости.

Пам"ятатиму
Я... А ти -
Не тримай лиш, прошу, образи.
Не судилось нам бути разом.
Почуття - на шматочки вази...
І палають між
Нас мости.

Літнім поглядом
Проведи...
Не дивися мені навпроти.
Я підсів на її наркотик...
Розімкни цей прощальний дотик:
Відпусти мене
І, прости.
10.09.2015 р.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 10 вер 2015 о 22:53
Відпустити насправді важко... А пробачити іноді легше, аніж відпустити
29 вер 2015 о 23:36
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024