Skip to content

WritingPoem

Відпусти…

Не тримай мене, Відпусти! У мені розчинилась осінь - З божевільно рудим волоссям! Не стрічав я такої досі... Відпусти мене І, прости. Пам"ятатиму Я... А ти - Не тримай лиш, прошу, образи. Не судилось нам бути разом. Почуття - на шматочки вази... І палають між Нас мости. Літнім поглядом Проведи... Не дивися мені навпроти. Я підсів на її наркотик... Розімкни цей прощальний дотик: Відпусти мене І, прости.
10.09.2015 р.

Comments