Розбий ту кригу

Хоч трішки, мить і вже згоріти,
Був в серці жар, а зараз крига,
Вона безжально так настигла,
Допоможи її розбити!!!

Спали її дотла, я прошу!
Розвій як попіл по дорозі,
Мені потрібне твоє серце,
А не купатися в тривозі.

Нехай мости й горять за мною,
А зараз б крапельку довіри,
Щоб знов відкритися такою,
Розбивши серце скам'яніле!

Розбий, ти чуєш голос крику?
Мені так хочеться кохати,
Вгамуй в мені забуту й дику,
Відкрий, - що вміє відчувати!
(15.11.15 - © М. Грицай)
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 16 лис 2015 о 06:08
Така крига може і сама скреснути від напливу почуттів!
16 лис 2015 о 19:20
Allochka, дякую приємно дуже
22 лис 2015 о 02:57
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024