Коли надвечір зійдуть зорі,
У темряві троянди запашніють,
Коли так тихо в чистім полі
І небо раптом зарясніє.

В одну із цих, таких прекрасних,
Із ароматом осені ночей
Прийду до тебе, наче казка,
І ніжно доторкнусь плечей.

Я огорну тебе своїм коханням,
Своїм теплом зігрію ніч
Наскрізь охоплену бажанням..
В цілому світі будем віч-на-віч.

Якби могла розповісти я,
Що в моїм серці і душі...
Як за спиною ростуть крила,
Коли зі мною поруч ти.

Я не скажу цього словами,
Я серцем твого серця доторкнусь,
Щоб ти відчув моє кохання,
Що аж тремтить в куточках губ.
26.08.2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 гру 2015 о 20:10
Анонім Критика
Образ закоханої, навіть окриленої коханням дівчини, змальований досить правдиво. Цей образ підсилюється ще й колоритом ночі, який змальовує автор. Єдине, що дещо зменшує вагомість твору: це рими, над якими варто попрацювати. І ще зверніть увагу на останній рядок третьої строфи, там очевидно має бути так:"В цілому світі будем віч-на-віч".
07 гру 2015 о 14:54
Анонім, Дякую за критику. Так, спасибі, що помітили, виправлю.
10 гру 2015 о 15:22
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024