Заплутані стежки

В дзеркалі відбитки бачиш ти
Всього життя й морозяної люті.
Ноги більше з ліжка не звести.
І відображення - це всі святкові будні.

Мабуть, не в змозі оцінити ми
Життя, що до візка прикуте,
Коли не йти, не бігти, а везти
Себе до запаху постелі мусять руки...

Коли в тумані розумієш ти,
Чого тобі вдалося оминути,
І вчасно не сприйняти висоти...
І відчуття цього не осягнути.

P.s.
Пеленою ночі заплутані стежки
Ведуть до розуміння суті.
Якщо в душі засвітяться зірки,
Ми позбудемось вічної каламуті.
13.12.2015
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 20 гру 2015 о 15:05
Це чотири історії життя, і всі вони знайшли позитив в дрібничках, чи це були не дрібнички, а сенс їхнього життя. Фатальні , продовження яких триває...
20 гру 2015 о 15:09
Чи ти віднайшов усі події, ми про них говорили
20 гру 2015 о 15:11
Allochka Критика
Написано дуже проникливо, щиро, тема поезії "пережита", пропущена ще серце й душу автора. Порушено тему цінності життя і її розуміння. Високим філософізмом пройняті останні два рядки. Такий вірш не залишить байдужим жодного читача
20 гру 2015 о 16:27
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022