Заплутані стежки
Всього життя й морозяної люті.
Ноги більше з ліжка не звести.
І відображення - це всі святкові будні.
Мабуть, не в змозі оцінити ми
Життя, що до візка прикуте,
Коли не йти, не бігти, а везти
Себе до запаху постелі мусять руки...
Коли в тумані розумієш ти,
Чого тобі вдалося оминути,
І вчасно не сприйняти висоти...
І відчуття цього не осягнути.
P.s.
Пеленою ночі заплутані стежки
Ведуть до розуміння суті.
Якщо в душі засвітяться зірки,
Ми позбудемось вічної каламуті.
13.12.2015
Snt.N.
1
0
18
Poetry | Reading version 20 dec 2015 at 23:05
Це чотири історії життя, і всі вони знайшли позитив в дрібничках, чи це були не дрібнички, а сенс їхнього життя. Фатальні , продовження яких триває...
Allochka
Critique
Написано дуже проникливо, щиро, тема поезії "пережита", пропущена ще серце й душу автора. Порушено тему цінності життя і її розуміння. Високим філософізмом пройняті останні два рядки. Такий вірш не залишить байдужим жодного читача
Similar works
