З кухонної філософії

В прозорій чашці розцвітали блідо-жовті квіти. Розгорталось листя невідомих мені екзотичних трав серед яких єдиним знайомим вигином сиротливо зеленів доторк м'яти. З них хвильками пару вихлюпувався аромат Середземноморського літа. Частка розм'яклої на сонці хвойної смоли, пряний поцілунок майорану, шлейф шавлії і все це звісно приправлене солоним морським вітром. Цей чай я п'ю рідко, як один з крайніх засобів від туманної меланхолії.
Мені згадався той дідусь-грек, власник ферми і хазяїн таверни , що загубилась серед оливок, чоловік зі спеченими неначе з видубленої шкіри руками і хитрою посмішкою. Разом з мішечком трав він подарував мені слоїк меду і активно жестикулюючи показав, що ні в якому разі я не маю добавляти його до чаю. Адже сенс якраз в отій гірчинці, що бадьорить, кидає виклик приторності звичної кави на сніданок.
Зі старого радіо хрипіли жваві ноктюрни, що на диво непогано відтіняли цей намальований чаєм міраж. З чашкою в руці я почапала до своєї кімнати. Гуртожиток це місце в якому звикаєш бути собою в оточенні десятків інших людей, де особисті відкриття відбуваються на очах. Хотілось посміхатись, втомленим дівчатам, що наче намоклі щенята роздратовано струшували з себе воду, Закоханій парі в кріслі, кішці, що байдуже спостерігала за метушливими людьми. В такі моменти приходять гарні, теплі думки і світ набуває золотавої іскринки з гарячої чашки в руках.
А здавалося що, дрібниця, окріп зі жменькою сухого листя. Люди часто нехтують дрібницями. Проходять повз затравлено посміхаючись. Ба, навіть більше, кажуть, що для кохання неважливі дрібниці, деталі, умовності, що в ньому найголовніше оте велике й всеосяжне почуття. Проте я не згодна. Кохання живиться дрібницями, ритуалами, маленькими звичками, 6 -ранковою кавою з кардамоном, вечірніми прогулянками і датами. Це те, що допомагає боротись з рутиною, так само як експромти і несподіванки прикрашають її, так само і оці звички дають змогу постійно усвідомлювати себе, не звалитись в механізоване буття.
kot_chechir
kot_chechir
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 07 лют 2016 о 22:47
мітки: проза
Читаючи, згадувала "Intermezzo" Михайла Коцюбинського.
Мені дуже сподобалося, дякую!
08 лют 2016 о 11:11
Анонім Критика
Аромат чаю викликав хвилю філософських міркувань. Похвально, що автором відшукано позитивні нотки. Виправте "блідо-жовті", "всеосяжне", а не всеоб'ємлююче".
10 лют 2016 о 21:01
Анонім, Зробила, дякую)
11 лют 2016 о 16:12
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022