Дивно, я майже не пам'ятаю про що ми розмовляли, лише одну яскраву фразу, що прозвучала з твоїх уст: «Я хотіла б залишитися тут на все життя». Здається, більше і нічого не потрібно, одна мить, одне твоє слово, єдине бажання і одна чашка кави, але раптом стало цікаво – скільки раз ти репетирувала цей «ліричний» момент?
Я розрахувався за гарячий напій і вийшов на вулицю, подалі звідти, в обійми осіннього міста. Чому я взагалі сюди заходив, щоб зігрітися? Чому згадалось літо і всі ті давно уже забуті почуття? Закурив цигарку і подумав, що осінь не так уже й погана пора року, холодно – так, але завдяки цьому забуваєш про інші відчуття, що нас оточують.
luckiest_guy
1
0
18
Поезія | Версія для читання 23 лют 2016 о 02:09
Allochka
Критика
Ваш твір - яскравий приклад того, що для відчуття справжнього щастя, задоволення від спілкування людині потрібно небагато. Спогади про щире спілкування справді зігрівають душу тривалий час.
1
.......емоційно... так знайомо...
солодка омана спогадів здається завжди десь поряд.. тому що людина ідеалізує те , о було насправді в своїй пам'яті...і воно , пережите, стає красивіше, горстріше, тепліше.. без зайвого..
залишається тільки важливе.
але реальність ...
солодка омана спогадів здається завжди десь поряд.. тому що людина ідеалізує те , о було насправді в своїй пам'яті...і воно , пережите, стає красивіше, горстріше, тепліше.. без зайвого..
залишається тільки важливе.
але реальність ...
Подібні роботи
