Смерть людини.

Ви монстри усі, але мов паперові,
Вас, наче, хтось із туману наплів,
Боже мій, може нарешті вже годі,
так знущатись з вітрів?

Ви люди усі, але наче з туману,
Я вас бачу крізь тіні і дим,
Чи над вами, колись ще стануть
ті, що говорили з Ним?

Там міста, свої руки асфальтні розкинули,
Чуєш серце, нас забули вони.
Життя береться останніми титрами,
нам пора уже йти.

Бачиш янголе, там між будинками,
Я як всі, ще недавно жив,
А тепер вже з вітрами тихими,
полетів понад нив.

Гляньте, для вас стаю я спогадом,
Ви мене відпускаєте геть,
І крізь дощ, у змаганні з негодою,
несе мене смерть.
©Ігор Кордис.
23.02.2016
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 24 лют 2016 о 03:38
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024