ЖІНКА – ВЕСНА
Жінка, як весна:
Така ж затаєна і ніжно чарівлива.
В Її очах ясних немає дна;
По-березневому у поглядах мінлива…
Весна, як Жінка,
Жінка, як весна:
Цнотлива брунька і, немов розквітла слива…
Любові тиша й пісня голосна
Кохання вічного – у ній! Сумна й щаслива…
Весна, як Жінка,
Жінка, як весна:
Трава шовкова… А бува, травнева злива…
Медові мрії, на її вустах,
Ми, пригубивши, мов торкаємося дива.
Весна, як Жінка,
Жінка, як весна…
18.03.2016 р.
debrian
2
0
18
Poetry | Reading version 19 mar 2016 at 15:01
Similar works
