спокій
що стікає підборіддям, локочучи шию,
що залишає ледь помітні сліди, які ти так любиш злизувати язиком,
відчуваючи дотики сонця на засмаглому тілі.
Вечірнє повітря насичене вологою й ніжністю,
з якою втомлена мати обіймає мале дитя
[між ними стільки любові і стільки трагічності.
Між ними навіть на двох одне серцебиття].
Вечір за містом завжди пахне молодою травою і квітами,
їх аромат всотує в себе твоє волосся,
неначе щось нове і досі незвідане,
неначе тобі вкотре переродитись вдалося.
Вечір, що пахне нами, спокійний і тихий,
як перед грозою стає спокійнішим небо.
Твоє розмірене дихання - для мене найбільша втіха.
Знаєш, в твоєму диханні у мене гостра потреба.
квітень 2016
Київ
Київ
Подібні роботи