спокій

Вечірнє сонце пахне втраченими надіями і парним молоком, що стікає підборіддям, локочучи шию, що залишає ледь помітні сліди, які ти так любиш злизувати язиком, відчуваючи дотики сонця на засмаглому тілі. Вечірнє повітря насичене вологою й ніжністю, з якою втомлена мати обіймає мале дитя [між ними стільки любові і стільки трагічності. Між ними навіть на двох одне серцебиття]. Вечір за містом завжди пахне молодою травою і квітами, їх аромат всотує в себе твоє волосся, неначе щось нове і досі незвідане, неначе тобі вкотре переродитись вдалося. Вечір, що пахне нами, спокійний і тихий, як перед грозою стає спокійнішим небо. Твоє розмірене дихання - для мене найбільша втіха. Знаєш, в твоєму диханні у мене гостра потреба.