В тишині замовклих емоцій
загубилися, згасли вогні.
лиш крізь прошарки сірих туманів
видно погляди сумно-німі.
* Скільки зламано, скільки сказано!
Ти нічого не вернеш, а я... просто дивлюся, просто згадую
вечір той, де порвалась струна.
* Ми ридаючи, не прощаємо,
відкриваючи рани, рвем
те болючеє, те поламане,
що ми долею потім назвем.....
15:42
27.04.2016
Warszawa
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 22 тра 2016 о 02:16
Allochka Критика
Цілком правильно: ми ламаємо власне життя, а часом і життя інших людей. І не завжди визнаємо власну вину, а висуваємо претензії абстрактному поняттю - долі - з цього приводу.
23 тра 2016 о 17:04
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022