загубилися, згасли вогні.
лиш крізь прошарки сірих туманів
видно погляди сумно-німі.
* Скільки зламано, скільки сказано!
Ти нічого не вернеш, а я... просто дивлюся, просто згадую
вечір той, де порвалась струна.
* Ми ридаючи, не прощаємо,
відкриваючи рани, рвем
те болючеє, те поламане,
що ми долею потім назвем.....
15:42
27.04.2016
Warszawa
27.04.2016
Warszawa
Red_Forest
2
0
18
Поезія | Версія для читання 22 тра 2016 о 02:16
Подібні роботи
