Аби написати щось
І є для кого робити добро
Я ще буду сподіватись, мріяти
Що колись ми ликнемо його
Пробачте всі, коли не був поруч
Коли так потрібен вам був усім
Я і сам собі нездалий сторож
Метушився у незрозумілім світі своїм...
Не кричи, а дай свою руку
Я заведу тебе в долину нашого щастя
Ми намажем цукром нашу муку
І взаємно приймемо на двох перше причастя
Ну а якщо чесно, давай не будем
Я тебе просто ненавиджу серцем
Ми і так ніколи не забудем
Те що на язику солодке, а в насправді пече перцем
Bergino
0
0
18
Poetry | Reading version 04 june 2016 at 18:29
Similar works
