чернетка 2

Часто люди закривають очі
Навіть коли розплющені вони
Тоді йде день на зміну ночі-
То б'ються наші ангели і демони

У всіх присутній егоїзм
Але людиною всеодно потрібно залишатись
У біді шукати оптимізм
І доброти в собі не позбавлятись

Малюй собі свій ліпший день
Фарбів вистарчить навічно
У власних виборах зіпсуй свій білитень
На зло усім аби жити вічно.

Кінець історії, мабуть завершу...
Бо серця сувернітет порушений давно
Давно себе вже перевершив
Коли навчився любити, як в кіно...

Чернетка 1
Шедевр не робиться за хвилину
Любов не руйнується за день
Щоб у собі зберегти дитину
Викини з душі мігрень

Будь собою завжди
Навіть серед чужого люду
Адже спокій зберегти
Ти зможеш, але ж не зміг Іуда.

Кохати - це спочатку біль.
А потім біль перебирати
Сипати на рани сіль
Це всім потрібно, це всі мають знати...

Тишина - це особливе щастя
Тільки не всі це вміють цінувати
Сьогодні я йду до нового причастя
Аби тебе щодуху покохати....

Зараз тут пишу, ну намагаюсь писати один твір. Це щось типу триллеру,хоррору,комедії,психології і тд. мультивітамінка короче. ось уривок.
не судіть строго)

Здавалось, що цього позбутись вже не можна. Ніколи, хіба що коли помреш. Здавалось, що коли тебе ігнорують, стає легше - брехня. Тримати все в собі - дозволено але будувати себе лише у думках - це вже саморуйнація. Ти хочеш те, про що мрієш. Тільки коли мрія здійснюється , ти стаєш щасливим. На день, на два, на три - байдуже. А коли мрія не здійснюється, ти вже хочеш наступну, бо мало сил, руки опускаються. В голову як завжди лізе така всяка нісенітниця, що священнику не хватило би віку відпустити всі гріхи. Всілякі там передачі як стати кращим, добитися в житті успіху , стати відомим і знаменитим - це все солодке лайно на ложці, яке смачно руйнує людську особистіть. Порожні розмови про справи, випадкова зустріч знайомого в переповненій маршутці, якого ти не сприймаєш нормально, бо він дибіл. Розказує про свої справи, які на тобі начхати і просто з вічливості видавлюєш із себе хоч шматок посмішки. І заради таких ідіотів, я ще маю знімати навушники,коли грає моя улюблена пісня.
Слухати потрібно кожного, навіть того кого ти не розумієш і не хочеш розуміти. Особистий світ, який існує в кожній людині по своєму унікальний: починаючи від рожевих слоників, які хочуть правити світом закінчуючи геніальними формули та рецептами ліків від невиліковних хвороб. Розвиватись та вдосконалюватись хочуть всі, але додавати для цього якісь зусилля - одиниці. Просто все починається зі слова "Хочу", тоді коли слово "Робити" поховане під великим шаром егоїзму, гордості та бездійства. Кожен має право вибору. Останні новини про те, що буде через два,три, десять років тепер на кожному кроці - це нормально та вигідно тільки для тих, хто це придумує. Це те саме, що колись в давнину торговали людьми, тільки зараз це більш довгий та огидний процес але результат той самий. Без сумніву.
Ось ти виходиш на вулицю, йдеш в магазин, а по дорозі ти зустрічаєш собаку, яку минаєш з байдужістю. По дорозі додому, ти вже бачиш труп цієї ж самої собаки, яку збила машина. Повертаємось назад.
Ти знову виходиш на вулицю, бачиш собаку і гладиш її і вона йде за собою. Коли ти заходиш в магазин, вона чекає тебе біля дверей. Вийшовши ти знову гладиш собаку, а поруч проїждає машина, зупиняється і запитує в тебе, як проїхати на якусь там вулицю.
Я нічого не хочу тим сказати, таких прикладів є безліч, просто якщо щось робити ти змінюєш світ і самих людей. А якщо тупо сидіти - ти нікому не потрібен, навіть собі. Ти просто предмет.