Нічого особистого - лише поезія
А каяття – фальшиві самоцвіти.
У наших діалогах лиш метафори,
Ремарки протиріччя – непомітні.
Твої слова – барвистий рій метеликів,
Увечері помруть – і стане сумно.
Рожевим димом недомовки стеляться…
(у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!)
Ніяких ризиків. Всі карти – козирі.
Ми граємо на душі… і на вірші.
За борг собі – розплатимося прозами,
Читаючи в дощах запеклі тиші.
А хочеш, поміняємося музами?
(ніхто і не помітить) між рядками –
Цілунок в небо… підпис на ілюзіях…
Фантом пера – не мій… і не коханий…
lilia888
3
0
18
Поезія | Версія для читання 19 чер 2016 о 22:29
Подібні роботи
