Нічого особистого - лише поезія

image
Твоя душа, немов бездонна амфора,
А каяття – фальшиві самоцвіти.
У наших діалогах лиш метафори,
Ремарки протиріччя – непомітні.

Твої слова – барвистий рій метеликів,
Увечері помруть – і стане сумно.
Рожевим димом недомовки стеляться…
(у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!)

Ніяких ризиків. Всі карти – козирі.
Ми граємо на душі… і на вірші.
За борг собі – розплатимося прозами,
Читаючи в дощах запеклі тиші.

А хочеш, поміняємося музами?
(ніхто і не помітить) між рядками –
Цілунок в небо… підпис на ілюзіях…
Фантом пера – не мій… і не коханий…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 чер 2016 о 14:29
У другій строфі не дуже вдалі рими. А загалом мені сподобалось, тонко, лірично.
20 чер 2016 о 18:59
Allochka Критика
Написано загадково й лірично. Відчувається, що перо автора відчуває найтонші повороти думки і передає її читачам.
21 чер 2016 о 13:20
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022