Нічого особистого - лише поезія

Твоя душа, немов бездонна амфора, А каяття – фальшиві самоцвіти. У наших діалогах лиш метафори, Ремарки протиріччя – непомітні. Твої слова – барвистий рій метеликів, Увечері помруть – і стане сумно. Рожевим димом недомовки стеляться… (у слів.. ти знаєш… є свої парфуми!) Ніяких ризиків. Всі карти – козирі. Ми граємо на душі… і на вірші. За борг собі – розплатимося прозами, Читаючи в дощах запеклі тиші. А хочеш, поміняємося музами? (ніхто і не помітить) між рядками – Цілунок в небо… підпис на ілюзіях… Фантом пера – не мій… і не коханий…