Непорозуміння

Бо хто ти для мене?
Сторонній.
Безумний витвір злої Афродити.
Ти не хотів балаканини й шуму,
І я змовчу.
І це мовчання більше не порушу,
Словами, що мідяками сипались в пітьму.
Я звикла жить серед своїх ілюзій,
рожевих кольорів, і там де ти,
До мене не байдужий,
та хочеш стати тим,
ким ти давно вже є.
За що, шановний?
Ви ж посміхаєтесь лукаво, не відверто,
Ви ж з хитрістю давно уже на "ти ".
Ви так печально рідко
були відкриті, просто без мети.
Я вас за це ненавиджу,
Я злюся і роблю те,
що й слів зовсІм не варте.
Та тільки правда - невловимий Янус,
З двома обличчями і кожне з них - твоє.
ти ж бо й сказати вмієш так, що тепло,
Й спитати те, що вже на язиці.
В тобі є "далі буде",
оте продовження, обіцянка
чи просто глибина.

Я не люблю тебе.
Любов болить інакше,
а зараз це - відбиток,
чужих долонь на аурі,
у кутику душі.
Такі приходять, йдуть,
Нічого не лишають,
Ні спогаду, ні присмаку жалю.
Маленький натяк схованої правди
краплинкою гірського кришталю.

kot_chechir

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 02 лип 2016 о 20:14

мітки: вірш, поезія

Allochka Критика

Оригінально розкрито сприйняття й розуміння правди людиною. Іноді правда відкриває такі сторони буття, які роблять людей швидше нещасними, аніж щасливими. Тому правда має двовимірне обличчя, що вдало підкреслюється ототожненням її з Янусом.

05 лип 2016 о 20:49