Замало стін і безлічі кутів.
Мені до них тулитись було зручно.
Та й хто б у них ховатись не хотів.
А ще тут тихо. Тиша надто гучна.
Хоч в ній немає синтаксичних мір,
Багато нею сказано до людства,
Ну, знаєте, як м'явканням котів.
Щось дивне справді коїться в кімнаті.
Ви вірите правдивості моїй?
Без рими, може, важко це читати,
А треба рими дівчині без мрій?
Я все ще тут, не ділюсь на цитати.
Бездарність - тільки пуп'янок в мені
Бо кожен може схоже щось писати
А де ж тоді безпосередність. В сні?
І рима повернулася у строфи,
В них ямб, хорей, як фенікси в вогні.
Я починала лізти на голгофи.
А приземлилась знову у вірші.
Yarka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 13 лип 2016 о 03:17
Подібні роботи
