Wiersz

Тут надто тісно, місця забагато, Замало стін і безлічі кутів. Мені до них тулитись було зручно. Та й хто б у них ховатись не хотів. А ще тут тихо. Тиша надто гучна. Хоч в ній немає синтаксичних мір, Багато нею сказано до людства, Ну, знаєте, як м'явканням котів. Щось дивне справді коїться в кімнаті. Ви вірите правдивості моїй? Без рими, може, важко це читати, А треба рими дівчині без мрій? Я все ще тут, не ділюсь на цитати. Бездарність - тільки пуп'янок в мені Бо кожен може схоже щось писати А де ж тоді безпосередність. В сні? І рима повернулася у строфи, В них ямб, хорей, як фенікси в вогні. Я починала лізти на голгофи. А приземлилась знову у вірші.