Бліц кріґ, а далі затяжна війна...
Свинцем підсолоди ранкову каву
І пий до дна, не бійся, пий до дна,
Життя вже йде, смакуючи отраву.

А ось вона. Скалічена. Одна.
Під вибухи пітард, розчеплень ядер
Стоїть сумна, задумана, бліда,
А все-таки не йде з твоїх ескадр.

Ховає рук холодні міражі,
Не вберегла в них теплий клімат раю.
В думках про тебе пише вітражі,
Бо жити треба, тільки сил немає.

Її життя вмістилося в патрон,
Що в грудях твоїх причаївся в рані.
І ти біжиш посісти в небі трон,
А їй лишив гірке життя в пошані.

Ось їй вручають твої ордена,
І грають вслід урочисті фанфари.
А потім знов додому йде одна
Й минає вікна, в них щасливі пари...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 лип 2016 о 03:44
Allochka Критика
Велике нещастя переживає лірична героїня, адже вона втратила кохану людину у війні. Ніякі прояви пошани не змінять відчуття болю й самотності, що оселились у її душі. Вони ще більше загострюються, коли лірична героїня бачить навколо щасливих людей, а сама є позбавленою особистого щастя.
15 лип 2016 о 16:06
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022